Основні принципи формування цього складу визначені в Законі «Про податок на прибуток підприємств і організацій» і конкретизовані у Положенні про склад витрат (5) зі змінами та доповненнями, внесеними до цього Положення, і Положення «Витрати організації» (6), які чітко визначили витрати, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), і витрати, що виробляються за рахунок відповідних джерел фінансування (прибутку організації, фондів спеціального призначення, цільового фінансування та цільових надходжень та ін.) Регламентує роль держави по відношенню до собівартості продукції проявляється також у встановленні норм амортизації основних засобів, тарифів відрахувань на соціальні потреби та ін На основі Положення про склад витрат міністерства, відомства, міжгалузеві державні об'єднання, концерни та ін розробляють галузеві положення про склад витрат та методичні рекомендації з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) для підвідомчих організацій. Слід зазначити, що зміни та доповнення, внесені до Положення про склад витрат Урядом України 1 липня 1995 р., визначили нові підходи держави до формування собівартості продукції. До 1 липня 1995 багато витрат включалися в собівартість продукції в межах встановлених державою нормативів (витрати на відрядження, витрати на рекламу, представницькі витрати тощо), а перевищення по зазначених витрат відносили на зменшення чистого прибутку організацій. Внаслідок такого підходу організації не мали реальних показників собівартості, що ускладнювало і керування собівартістю. З 1 липня 1995 нормуються державою витрати відносяться на собівартість продукції в сумі фактичних витрат, а коригування зазначених витрат з урахуванням затверджених у встановленому порядку лімітів, норм і нормативів здійснюється з метою оподаткування. Зміна підходів держави до формування собівартості продукції дозволяє тепер організаціям обчислювати реальні показники собівартості продукції (робіт, послуг). Для організації бухгалтерського обліку виробничих витрат велике значення має вибір номенклатури синтетичних та аналітичних рахунків виробництва і об'єктів калькуляції. У великих і середніх організаціях для обліку витрат на виробництво продукції застосовують рахунку 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», збирацько-розпорядчі рахунки: 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 28 «Втрати від браку», 97 «Витрати майбутніх періодів», 46 «Виконані етапи по незавершених робіт», 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)».
|